среда, 30 октября 2013 г.

Комунікативна компетентність: суть, структура, розвиток

Комунікативна компетентність: суть, структура, розвиток

Моя мечта!






На улице птички

Весна и апрель
А мне не до смеха
Похищен портфель!

В нем мирно лежали
Тетрадки и книжки
Заколка, расческа
И фантик от Мишки

Все то, чем гордится
Любой ученик
Пенал и резинка
И с двойкой дневник!

Возможно, грабители
Как-то узнали
Про двойку
Узнали и тут же – украли!

Кто будет ругаться
На человека
Когда тут вообще  -
Похищение века!
Я Володины отметки
Узнаю без дневника.
Если брат приходит 
С тройкой,
Раздается три звонка. 
Если вдруг у нас 
В квартире
Начинается трезвон - 
Значит, пять 
Или четыре
Получил сегодня он. 
Если он приходит
С двойкой - 
Слышу я издалека:
Раздается два коротких,
Нерешительных 
Звонка. 
Ну, а если 
Единица,
Он тихонько 
В дверь стучится.
"Перемена, перемена!" — 
Заливается звонок.
Первым Вова непременно
Вылетает за порог.
Вылетает за порог — 
Семерых сбивает с ног.
Неужели это Вова,
Продремавший весь урок?
Неужели этот Вова
Пять минут назад ни слова
У доски сказать не мог?
Если он, то, несомненно,
С ним бо-о-ольшая перемена!
Не угонишься за Вовой!
Он гляди какой бедовый!

Он за пять минут успел
Переделать кучу дел:
Он поставил три подножки
(Ваське, Кольке и Серёжке),
Прокатился кувырком,
На перила сел верхом,
Лихо шлёпнулся с перил,
Подзатыльник получил,
С ходу дал кому-то сдачи,
Попросил списать задачи, — 
Словом,
Сделал всё, что мог!
Ну, а тут — опять звонок...
Вова в класс плетётся снова.
Бедный! Нет лица на нём!
— Ничего, — вздыхает Вова,
На уроке отдохнём!
Уж небо осенью дышало,
Уж реже солнышко блистало,
Короче становился день,
Лесов таинственная сень
С печальным шумом обнажалась.
Ложился на поля туман,
Гусей крикливых караван
Тянулся к югу: приближалась
Довольно скучная пора;
Стоял ноябрь уж у двора.

Октябрь уж наступил — уж роща отряхает
Последние листы с нагих своих ветвей;
Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.
Журча еще бежит за мельницу ручей,

Но пруд уже застыл; сосед мой поспешает
В отъезжие поля с охотою своей,
И страждут озими от бешеной забавы,
И будит лай собак уснувшие дубравы.
(А. Пушкин)
Есть в осени первоначальной
Короткая, но дивная пора —
Весь день стоит как бы хрустальный,
И лучезарны вечера...
Пустеет воздух, птиц не слышно боле,
Но далеко еще до первых зимних бурь
И льется чистая и теплая лазурь
На отдыхающее поле...
(Ф. Тютчев)

вторник, 29 октября 2013 г.

На допомогу вчителям-філологам
Структура уроків виразного читання
        Готуючи учнів до уроку виразного читання, треба пропонувати їм переписати текст твору (уривок) у робочий зошит (через рядок, залишаючи місце для позначок).
         Хід уроку складається з таких етапів:
1.           Вступна бесіда (слово). Створення атмосфери зацікавленості твором (історичний, соціальний, біографічний, лексичний коментар).
2.           Зразкове читання (показ).  Взірцеве читання вчителя або підготовленого завчасно учня, прослуховування звукового запису.
3.           Читання учнями тексту про себе («мовчазне»,                                                          «німе» читання). Сприяє заглибленню в текст, відчуттю звучання, підготовки до бесіди.
4.           Поділ тексту на ланки. Для загострення уваги на композиції твору чи окремої її частини і підготовки до наступного читання кожної частини зокрема.
5.           Читання окремих частин тексту. Включає коментар до тексту, вправи у вимові важких слів, словосполучень, зворотів,розмітка найважчих частин тексту знаками партитури, обговорення інтонації, техніки мовлення, логіки читання та емоційно-образної виразності.
Прийоми навчання читати виразно
1.           Урахування інтонаційного забарвлення кожного розділового знака.
2.           Прийом показу як наочна ілюстрація для того, щоб викликати в уяві живі картини, бажання прочитати твір.
3.           Прийом зіставлення спонукає до обговорення, оцінки і вибору потрібної інтонації, запобігає помилкам (зіставлення виконання учнів і вчителя, двох учнів, відтворення інтонації з відтінком шаржування тощо).
4.           Усне малювання сприяє розвитку творчої  уяви, допомагає наблизитися до розуміння образів.
5.           Бесіда за продуманими запитаннями (мета – зрозуміти смисл, уявити картину, визначити почуття автора, ставлення учнів, знайти  кращі інтонації).
6.           Хорове читання (позбавити дискомфорту й знайти найоптимальніше                                                                                                                                 звучання).
7.                 Читання в особах (пошук варіантів виконання, випробування здібностей у різних ролях).
8.                 Аналіз досягнень і недоліків у техніці мовлення, орфоепії, наголосах,                                                                                                                                                                                                                                                                                логіці читання, емоційно-образній виразності (конкретні, суттєві зауваження, співчуття, щира доброзичливість).
9.                 Уважне слухання (використовуючи музичний запис як зразок, доцільно давати додаткові завдання:
1)вдумливо, уважно прочитати текст очима;
2)прочитати голосно, вслухаючись у власне виконання, або читати текст очима так, щоб відчути, як він звучить;
3)прослухати цей текст у виконанні артиста і зіставити його інтонаційну редакцію зі своєю).
Вимоги до виразного читання
1.           Відтворення емоційної насиченості твору (внутрішнє «бачення», робота творчої уяви читця – особливо поетичного тексту).
2.           Розуміння ідейно-художнього смислу, а не лише фактичного змісту тексту.
3.           Вміння висловити своє особисте ставлення, передати зміст і настрій слухачам.

Процес підготовки до виразного читання може включати складання партитури, що є сукупністю умовних знаків, за допомогою яких роблять розмічування тексту, щоб запобігти можливим помилкам у процесі його читання.
Партитура художнього тексту – це графічне відтворення звучання художнього твору. Складаючи партитуру, позначають паузи, наголоси, підвищення й зниження тону, інтонаційні переломи тощо. Партитурні позначки допоможуть учителеві в процесі навчання учнів, особливо коли треба показати, як здійснити інтонаційну фігуру, що не визначена розділовим знаком. Скласти партитуру – означає розмітити текст умовними позначками, які допомагають уникнути логічних помилок у процесі повторних читань.
Складання партитури розпочинається із розчленування тексту на частини, періоди, ланки, мовні такти.
Реєстр основних партитурних знаків:

Знак
Значення
весна
пряма лінія під словом – для позначення логічного наголосу
/
коротка пауза
//
середня пауза
///
довга пауза
підвищення тону
рівний тон
зниження тону
засумувала
пунктир під словом (словами) – для позначення уповільнення вимови

лігатура вгорі між словами – для зв’язки слів, вимовлених на одному диханні
{ «Я твій!..» }
фігурні дужки вказують на зміну адресата
Учитель може запропонувати учням такі пам’ятки для вироблення навичок виразного читання віршових творів.

Пам’ятка «Як навчитися виразно читати віршові твори»
1. Вдумливо прочитай вірш.
2. З’ясуй лексичне значення не зрозумілих тобі слів.
3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким читатимеш твір.
4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем) стрижневе слово, тобто слово, на яке падає логічний наголос (слово, яке слід інтонаційно голосом виокремити, бо воно найвагоміше в рядку чи реченні).
5. Познач олівцем паузи:
а) кома – ледь помітна пауза (позначка – /);
б) двокрапка й тире – помітна пауза (позначка – //).
в) крапка – явна пауза із інтонацією завершеності (позначка – ///).
6. Ліворуч від кожного рядка постав стрілку, що передає тон читання:
а) підвищення тону – стрілка вгору (↑);
б) зниження тону – стрілка вниз (↓);
в) рівний тон – горизонтальна стрілка (→).
7. Прочитай кілька разів вірш з дотриманням вимог усіх позначок.
8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають, і запам’ятовуй їх послідовність.
9. Вивчивши вірш напам’ять, виразно прочитай його своїм близьким і з’ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їхні побажання.

Пам’ятка декламатора
1. До читання напам’ять повтори про себе текст вірша.
2. Перед тим як декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря). Для впевненості на початку читання можеш дивитися періодично на двох-трьох учнів, з якими товаришуєш (щоб відразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всьому класу.
3. Назви автора й твір, який читатимеш.
4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слухача.
5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частинами під час пауз.
6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх.
7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін.

Розмічання мовних тактів (скісні риски) і читання за ними потрібні для того, щоб змусити учня аналізувати фрази і вникати в їх суть. Уся робота з виразного читання в школі (порівняно з іншими видами робіт з художнім текстом) ґрунтується на високій майстерності вчителя-словесника і його педагогічному такті.
Рекомендуємо вчителям самим визначати уривки прозових творів (один раз на рік). Орієнтовна кількість слів для вивчення напам’ять уривків прозових текстів за класами
Клас
5
6
7
8
9
10
11
Кількість слів
50-60
60-70
70-80
80-90
90-100
100-110
110-120
Для вивчення уривка прозового тексту напам’ять краще вибирати пейзажі, описи зовнішності (характеру) літературного героя чи описи інтер’єру (екстер’єру) будівлі.

    Зазначаємо критерії оцінювання виразного читання напам’ять художніх творів (О.О. Ісаєва)
Рівні навчальних досягнень
Критерії оцінювання
Початковий
1
Учень монотонно читає напам’ять лише окремі фрази художнього тексту.
2
Учень невиразно читає напам’ять невеличкий фрагмент рекомендованого для вивчення твору.
3
Учень читає напам’ять недостатній за обсягом уривок твору зі значною кількістю фактичних мовленнєвих помилок.
Середній
1
При читанні напам’ять твору учень допускає значну кількість помилок різного характеру.
2
Учень читає вивчений напам’ять твір зі значними змістовими неточностями, порушенням правил техніки мовлення.
3
Учень читає напам’ять художній твір з окремими орфоепічними та змістовими огріхами.
Достатній
1
При читанні напам’ять твору учень правильно, чітко передає зміст твору, але виконує його невиразно, монотонно.
2
Вивчений напам’ять твір учень читає з окремими декламаційними огріхами.
3
Учень виразно читає напам’ять вивчений твір, але час від часу допускає змістові неточності.
Високий
1
Учень виразно, без помилок та неточностей, декламує твір напам’ять.
2
Вивчений напам’ять твір учень декламує, виявляючи індивідуальне розуміння тексту, своє ставлення до прочитаного.
3
Читання напам’ять твору учнем відзначається високим рівнем артистизму, мовленнєвої вправності. Учень виявляє особисте ставлення до прочитаного, може сформулювати і висловити своє «надзавдання» (мету) читання твору.

        На сьогодні розроблено програму курсу за вибором для 10 класу «Виразне читання» (авт. Сипко Л.М.), яка увійде до «Збірника  програм курсів за вибором та факультативів з української літератури»; за загальною ред. Таранік-Ткачук К.В.(видавництво «Грамота», 2010). У видавництві «Мандрівець» (Тернопіль) готується до друку посібник з методичними матеріалами до програми курсу за вибором.